відвикати

відвика́ти

-аю, -аєш, недок., відвикнути, -ну, -неш, док., від чого і з інфін.

Утрачати звичку робити що-небудь, бувати де-небудь і т. ін.; відучуватися.

|| від кого. Ставати далеким, чужим, забувати кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. відвикати — відвика́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відвикати — ВІДВИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВИ́КНУТИ, ну, неш, док., від чого і з інфін. 1. Утрачати звичку до чого-небудь, розучуватися робити що-небудь. – Я тобі, Григорію, раджу: .. від беззаконня пора відвикати (О.  Словник української мови у 20 томах
3. відвикати — ВІДВИКА́ТИ (утрачати звичку робити що-небудь, бувати десь і т. ін.), ВІДЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ВІДУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: відви́кнути, відзвича́їтися, відучи́тися. — Признатися — відвик я від хліборобства (М.  Словник синонімів української мови
4. відвикати — ВІДВИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВИ́КНУТИ, ну, неш, док., від чого і з інфін. Утрачати звичку робити що-небудь, бувати де-небудь і т. ін.; відучуватися. — А я тобі, Григорію, раджу:..  Словник української мови в 11 томах