відволікатися

ВІДВОЛІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДВОЛІКТИ́СЯ, ічу́ся, іче́шся, док.

1. Перериватися на щось інше, звертати увагу на щось інше.

Сказав те, аби лиш розряджувати напругу, аби лиш відволікатись від того протоколу, що лежить на краєчку стола (І. Багряний);

Коли хтось з нас [військовополонених] підставляв під удар себе, щоб прикрити Дмитра, його били .. Але, ударивши чи побивши, знову поверталися до Дмитра, не відволікаючись і не забуваючи (В. Козаченко);

Олег приклав флягу до вуст, на кермі лежала тепер одна рука, на мить він відволікся від шосе, аби ковтнути (А. Кокотюха).

2. тільки недок. Пас. до відволіка́ти 1, 4.

Загрозою, пов'язаною зі збільшенням державних боргів, є те, що від реальної економіки відволікаються значні кошти, що спрямовуються на обслуговування і погашення цих боргів (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. відволікатися — відволіка́тися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відволікатися — -аюся, -аєшся, недок., рідко. 1》 Залишати поза увагою кого-, що-небудь. 2》 Пас. до відволікати 1), 3)  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відволікатися — ВІДВОЛІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., рідко. Залишати поза увагою кого-, що-небудь. Коли хтось з нас [військовополонених] підставляв під удар себе, щоб прикрити Дмитра, його били..  Словник української мови в 11 томах