відвічний
ВІДВІ́ЧНИЙ, а, е.
Який існує споконвіку, з давніх-давен.
Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
І починається відвічний бій між сонцем і темними хмарами (В. Стефаник);
Одвічний інстинкт гнав їх [журавлів] з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла (З. Тулуб);
Хай меле млин свою одвічну дерть (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)