відвічно
ВІДВІ́ЧНО.
Присл. до відві́чний.
Віють одвічно солоні вітри (М. Нагнибіда);
– Зовуть мене Миколою, а прізвище з діда-прадіда маю – Чабан, бо відвічно і довічно ми чабани (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)ВІДВІ́ЧНО.
Присл. до відві́чний.
Віють одвічно солоні вітри (М. Нагнибіда);
– Зовуть мене Миколою, а прізвище з діда-прадіда маю – Чабан, бо відвічно і довічно ми чабани (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)