відвічно
ВІДВІ́ЧНО. Присл. до відві́чний.
Віють одвічно солоні вітри (Нагн., Пісня.., 1949, 64);
Одвічно людина прагнула до світла (Знання.., 5, 1966, 4).
Словник української мови (СУМ-11)ВІДВІ́ЧНО. Присл. до відві́чний.
Віють одвічно солоні вітри (Нагн., Пісня.., 1949, 64);
Одвічно людина прагнула до світла (Знання.., 5, 1966, 4).
Словник української мови (СУМ-11)