відгвинчувати

ВІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., що.

Обертаючи що-небудь за гвинтовою нарізкою, знімати, відокремлювати.

Помалу, вже зовсім машинально Крайнєв почав одгвинчувати і загвинчувати гайки (В. Собко);

Допізна цієї місячної ночі сиділи в літаку два хлопчики, відгвинчуючи все, що можна було відгвинтити (М. Чабанівський);

Віконниці на залізному прогоничі, а прогонича Маланка ще не одгвинтила (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. відгвинчувати — відгви́нчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відгвинчувати — -ую, -уєш, недок., відгвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех. Обертаючи що-небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгвинчувати — ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
4. відгвинчувати — ВІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Обертаючи що-небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати. Помалу, вже зовсім машинально Крайнєє почав одгвинчувати і загвинчувати гайки (Собко, Зор.  Словник української мови в 11 томах