відгвинчувати

відгви́нчувати

-ую, -уєш, недок., відгвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех.

Обертаючи що-небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати.

Значення в інших словниках

1. відгвинчувати — відгви́нчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відгвинчувати — ВІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., що. Обертаючи що-небудь за гвинтовою нарізкою, знімати, відокремлювати. Помалу, вже зовсім машинально Крайнєв почав одгвинчувати і загвинчувати гайки (В.  Словник української мови у 20 томах
3. відгвинчувати — ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
4. відгвинчувати — ВІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Обертаючи що-небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати. Помалу, вже зовсім машинально Крайнєє почав одгвинчувати і загвинчувати гайки (Собко, Зор.  Словник української мови в 11 томах