відгвинчувати
ВІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Обертаючи що-небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати.
Помалу, вже зовсім машинально Крайнєє почав одгвинчувати і загвинчувати гайки (Собко, Зор. крила, 1950, 129);
Допізна цієї місячної ночі сиділи в літаку два хлопчики, відгвинчуючи все, що можна було відгвинтити (Чаб., Тече вода.., 1961, 113);
Віконниці на залізному прогоничі, а прогонича Маланка ще не одгвинтила (Мик., Кадильниця, 1959, 63).
Словник української мови (СУМ-11)