відгвинчувати

ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док.: ви́крутити, відкрути́ти, ви́гвинтити, відгвинти́ти, розкрути́ти, ви́вертіти, відверті́ти, відшрубува́ти, ви́шрубувати. Не слід сильно затягувати холодну свічку (на теплому двигуні машини).., її потім буде важко викрутити (з газети); Відкручувати гвинти й порушувати пломби (в телевізорі) не можна (з журналу); Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (А. Головко); — За півгодини я відгвинтив покришку (О. Донченко); Піновану пляшку (Івась) виймав, шрубок одшрубував (дума).

Значення в інших словниках

1. відгвинчувати — відгви́нчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відгвинчувати — -ую, -уєш, недок., відгвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех. Обертаючи що-небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгвинчувати — ВІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., що. Обертаючи що-небудь за гвинтовою нарізкою, знімати, відокремлювати. Помалу, вже зовсім машинально Крайнєв почав одгвинчувати і загвинчувати гайки (В.  Словник української мови у 20 томах
4. відгвинчувати — ВІДГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Обертаючи що-небудь по гвинтовій нарізці, знімати, відокремлювати. Помалу, вже зовсім машинально Крайнєє почав одгвинчувати і загвинчувати гайки (Собко, Зор.  Словник української мови в 11 томах