відгул
ВІ́ДГУЛ, у, ч., рідко.
Те саме, що ві́дгомін 1.
І над одгулами прибою у барвінковій вишині Йдуть хмари темною юрбою (Л. Первомайський);
– Я чув відгул гармат (А. Малишко).
ВІДГУ́Л, у, ч.
Звільнення від роботи на день або кілька днів як компенсація за понаднормову працю.
Приїздять же мало не щодня з Києва ковалівці, коли трапляються їм вільні дні, чи на відгул, а то й просто у відпустку (В. Кучер);
– Її нема!.. В неї сьогодні відгул, – сміливо відказуєм, хоч обидва певні, що Ольга зараз десь там тремтить у кутку, сховавшись за касами і з жахом вислуховуючи нашу розмову (О. Гончар);
Ми нарешті купили, і сьогодні нам привезуть меблі! Тато відпросився з роботи. Мама взяла відгул (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)