віддавна
ВІДДА́ВНА, присл.
З давніх-давен, з давніх часів.
Поети славили в піснях віддавна Україну (Леся Українка);
Віддавна смілості й одвазі Шумить по всесвіту хвала (М. Рильський);
// розм. Давно, дуже давно.
Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам один серед громади слабий.., так і одна громада слаба (І. Франко);
– Мужики мають право на землю. Не ми обробляємо землю, а вони. Ну, от. Я і кажу се оддавна... (М. Коцюбинський);
І по її серці розплилося таке щастя, така надземна розкіш, таке внутрішнє вдоволення, якого не зазнала вже віддавна (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)