віддільник
ВІДДІ́ЛЬНИК, ч., спец.
1. род. а. Пристрій для виділення чого-небудь з іншого середовища чи речовини; відділювач.
Для запобігання потраплянню рідини в компресор необхідно встановити на всмоктувальному трубопроводі спеціальний віддільник (з наук.-техн. літ.);
У консервному цеху працює дробарка томатів з віддільником насіння для майбутнього врожаю (з газ.).
2. род. а. Апарат, признач. для відімкнення пошкодженої ділянки електричної мережі (рідше для операцій ввімкнення).
Застосування віддільників дозволяє спростити схеми перемикальних пунктів і трансформаційних підстанцій та обійтися без дорогих високовольтних вимикачів (з наук.-техн. літ.).
3. род. у. Речовина, що сприяє виділенню з чого-небудь іншої речовини.
Нехімічні віддільники бруду не вступають у реакцію з іншими речовинами, а відділяють бруд від поверхні (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)