відерко
ВІДЕ́РКО, а, с.
Зменш. до відро́ 1.
От я ж таки любив тягнути горілочку, .. так що хоч відерко улий, то не зостанеться ні краплі (Г. Квітка-Основ'яненко);
На причілку вхопив [Юрко] вудку, відерко з черв'яками і лише залопотів підошвами (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)