Значення в інших словниках
-
відерко —
віде́рко іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
відерко —
ВІДЕ́РКО, а, с. Зменш. до відро́ 1. От я ж таки любив тягнути горілочку, .. так що хоч відерко улий, то не зостанеться ні краплі (Г. Квітка-Основ'яненко); На причілку вхопив [Юрко] вудку, відерко з черв'яками і лише залопотів підошвами (С. Чорнобривець).
Словник української мови у 20 томах
-
відерко —
див. відро
Словник синонімів Вусика
-
відерко —
Віде́рко, -ка, -ку; -де́рка, -де́рок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
відерко —
ВІДЕ́РКО, а, с. Зменш. до відро́ 1. От я ж таки любив тягнути горілочку,.. так що хоч відерко умий, то не зостанеться ні краплі (Кв.-Осн., II, 1956, 113); На причілку вхопив [Юрко] вудку, відерко з черв’яками і лише залопотів підошвами (Чорн., Красиві люди, 1961, 95).
Словник української мови в 11 томах
-
відерко —
Відеречко, відерко, -ка с. ум. отъ відро.
Словник української мови Грінченка