відзвучати

ВІДЗВУЧА́ТИ, чи́ть, док.

Закінчити, перестати звучати.

Ми його поховали, де моря блакитні дороги... І прощальний салют, і скорботний соратників крок Одзвучали давно... (В. Сосюра);

Звіздар розбудив Алі пізно, коли вже давно відзвучала вранішня молитва (Ю. Логвин);

* Образно. Так відійшло і одзвучало дитинство тихе і ясне (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. відзвучати — відзвуча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відзвучати — -чить, док. Перестати звучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відзвучати — ВІДЗВУЧА́ТИ, чи́ть, док. Перестати звучати. Ми його поховали, де моря блакитні дороги… І прощальний салют, і скорботний соратників крок Одзвучали давно… (Сос., Так ніхто.., 1960, 35); *Образно. Так відійшло і одзвучало дитинство тихе і ясне (Голов., З листів.., 1940, 6).  Словник української мови в 11 томах