відзвітувати

ВІДЗВІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

Дати звіт про свою роботу, відрядження і т. ін.

“Він [Богдан-Ігор Антонич] суттєво змарнів, його шкіра має землистий колір, але духом він цілком бадьорий і ще довго служитиме великій громадянській справі”, -- так відзвітували члени делегації про свої враження, і більшість часописів підхопили цю їхню формулу (Ю. Андрухович);

Делегація України повинна відзвітувати перед Радою Європи щодо добровільно взятих на себе зобов'язань (з публіц. літ.);

Кожен тренер відзвітував про зроблену роботу і результати, показані його підопічними (із журн.);

* Образно. Зібравши в пам'яті пережите, людина відзвітує ним передусім собі (М. Іщенко).

Значення в інших словниках

1. відзвітувати — відзвітува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відзвітувати — -ую, -уєш, док. Те саме, що відзвітуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відзвітувати — ЗВІТУВА́ТИ перед ким, кому (давати звіт про роботу, діяльність і т. ін.), ЗВІТУВА́ТИСЯ, ВІДЧИ́ТУВАТИСЯ перед ким, розм.; РАПОРТУВА́ТИ кому (про успіхи, досягнення). — Док.  Словник синонімів української мови
4. відзвітувати — ВІДЗВІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Те саме, що відзвітува́тися. Наталчина ланка докопала картоплю і відзвітувала перед правлінням (Логв., Літа.., 1960, 77).  Словник української мови в 11 томах