відлунюватися

ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДЛУНИ́ТИСЯ, и́ться, док.

Віддаватися луною.

Коли командири проминули вежу, де під склепінням гучно відлунювались кроки, з лівого боку відкрився краєвид на Замоскворіччя (С. Скляренко);

Лунали довгі гудки, довго й болісно відлунювалися в скронях у Бориса (П. Загребельний);

Верескливий і тонкий його голос покотився на леваду, відлунився на ставу, обізвався в очеретах (В. Кучер);

// перен. Виявлятися, відображуватися у чомусь.

“Робити щось, діяти треба!” – аж пече в маленьких голівках і з болем відлунюється в серденьках дитячих (П. Воронько);

– Не ждіть плотів назад! Буря... буря от-от почнеться й не пустить з того боку. Готувати переправу негайно! Слово гетьмана відлунилося в душах панікою! (Г. Колісник).

Значення в інших словниках

1. відлунюватися — відлу́нюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відлунюватися — -юється, недок., відлунитися, -иться, док. Віддаватися луною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлунюватися — ВІДЛУ́НЮВАТИ (про звук — віддаватися луною), ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ВІДДАВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
4. відлунюватися — ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДЛУНИ́ТИСЯ, и́ться, док. Віддаватися луною. Коли командири проминули вежу, де під склепінням гучно відлунювались кроки, з лівого боку відкрився краєвид на Замоскворіччя (Скл.  Словник української мови в 11 томах