відмахнути
ВІДМАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Однокр. до відма́хувати 1–4.
Чого це тато хвилюється, коли з ними такий велетень їде? Він усіх однією рукою одмахнути може (О. Іваненко);
Та за день на отакому коневі він запросто одмахне кілометрів сімдесят (Є. Доломан);
* Образно. – Проте чого це ми засумували, – урвав він сам себе, відмахнувши хвильову хмаринку (З. Тулуб).
◇ (1) Відмахну́ти (відмахну́тися) руко́ю:
а) ухилитися, відмовитися від чого-небудь.
Дама весело-нетерпляче відмахнулась рукою, кивнула капелюхом і підійшла до другого візника (В. Винниченко);
Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (В. Еллан-Блакитний);
б) махнувши рукою, виразити небажання робити або говорити що-небудь.
– Куди біжиш? Постигнеш... Андрій одмахнувся рукою. Ет, що там тепер Хома... (М. Коцюбинський);
в) помахом руки засвідчити категоричне заперечення, неприйняття чого-небудь.
– Не курите? – сказав зовсім не те, що хотів .. – Ні, цього не вживаю... – і відмахнув [Матвій] рукою (У. Самчук);
Марко прийшов з подякою на квартиру Степана Петровича, а той відмахнув здоровенною косарською рукою .. подяку (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)