відмахнутися
ВІДМАХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Однокр. до відма́хуватися.
Він кисло примружився і, відганяючи .. думки, навіть відмахнувся рукою (М. Івченко);
Тут прилетіла і почала над ним кружляти чи то оса, чи який ґедзь. Він відмахнувся від комахи, озирнувся і побачив зачудованого Алі (Ю. Логвин);
Вона [дружина] кволим голосом вимовила: – Василю, я тебе прошу, йди в хату. Дем'янчук одмахнувся, сердито копнув ногою матрац (С. Журахович).
2. від кого – чого, перен., розм. Позбутися кого-, чого-небудь небажаного.
Валя знов ніби не чула його слів, тільки ледве сіпнула плечем, щоб одмахнутись від Андрія (О. Копиленко);
Відмахнутися від думки про неминучу неприємну розмову з дружиною йому не пощастило (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)