відмахнутися
ВІДМАХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Однокр. до відма́хуватися.
Вона [дружина] кволим голосом вимовила: — Василю, я тебе прошу, йди в хату. Дем’янчук обмахнувся, сердито копнув ногою матрац (Жур., Звич. турботи, 1960, 91).
Відмахну́тися руко́ю — те саме, що Відмахну́ти руко́ю ( див. відмахну́ти).
— Куди біжиш? — Постигнеш… Андрій одмахнувся рукою. Ет, що там тепер Хома… (Коцюб., II, 1955, 34).
2. від кого — чого, перен., розм. Позбутися кого-, чого-небудь небажаного.
Валя знов ніби не чула його слів, тільки ледве сіпнула плечем, щоб одмахнутись від Андрія (Коп., Лейтенанти, 1947, 184);
Та відмахнутися від думки про неминучу неприємну розмову з дружиною йому не пощастило (Сміл., Сад, 1952, 148).
Словник української мови (СУМ-11)