відмахнути

ВІДМАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до відма́хувати 1-3.

*Образно. — Проте чого це ми засумували, — урвав він сам себе, відмахнувши хвильову хмаринку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 130).

Відмахну́ти руко́ю — махнувши рукою, виразити цим небажання щось робити, говорити тощо.

Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (Еллан, II, 1958, 19).

Значення в інших словниках

1. відмахнути — відмахну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відмахнути — -ну, -неш, док. Однокр. до відмахувати 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмахнути — ВІДМАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до відма́хувати 1–4. Чого це тато хвилюється, коли з ними такий велетень їде? Він усіх однією рукою одмахнути може (О. Іваненко); Та за день на отакому коневі він запросто одмахне кілометрів сімдесят (Є.  Словник української мови у 20 томах
4. відмахнути — відмахну́ти (відмахну́тися) руко́ю. Відмовитися від чого-небудь, ухилитися. Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (В. Еллан-Блакитний); // Виразити небажання щось робити чи говорити, махнувши рукою. — Куди біжиш?...  Фразеологічний словник української мови
5. відмахнути — Відмахнути, -ся см. відмахувати, -ся.  Словник української мови Грінченка