відмерзати
ВІДМЕРЗА́ТИ, а́є, недок., ВІДМЕ́РЗНУТИ, ВІДМЕ́РЗТИ, зне, док.
1. Під дією тепла розмерзатися, відтавати (про землю, воду і т. ін.).
Порозтавали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода, а ще земля зовсім же то і не відмерзла (Г. Квітка-Основ'яненко);
* Образно. Мене зустрічають похмуро, сторожко, вороже. Але, коли виясняється, що я відмовився від учорашніх намірів, обличчя відмерзають (В. Винниченко).
2. Від холоду, морозу втрачати чутливість або гинути (про частини тіла, рослини).
Чекаємо, день тягнеться, мороз дошкулює, ноги одмерзають... (У. Самчук);
Хвища знялася, коні стомилися, ноги в людей відмерзали (Ю. Збанацький);
– Я лежатиму тутечки! – кричав Петро. – Нехай мені одмерзнуть вуха, щоб ви знали (Л. Юхвід).
Словник української мови (СУМ-20)