відмолювати
ВІДМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., що.
Молитвами випрошувати прощення за гріхи.
Замість того, щоб на старість гріхи одмолювати, він з молодицею зв'язався (Панас Мирний);
Навіть обіцяла [Явдоха] піти .. на відпуст відмолювати гріхи свої й доччині (М. Коцюбинський);
– Усе гріх? Та я вам дам ще й другого карбованця, то ви за його свічок до церкви купите, то й одмолите гріх (Б. Грінченко);
– Підеш у монастир, Лукіє, відмолиш і свої, і мої гріхи (О. Донченко);
– Не свята я, тату! Я – грішниця! Пустіть мене в монастир – я відмолю всі свої гріхи! Я черницею стану... (С. Тельнюк).
Словник української мови (СУМ-20)