відмолюватися
ВІДМО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДМОЛИ́ТИСЯ, олю́ся, о́лишся, док.
1. Молячись, випрошувати прощення за гріхи.
Хоч я й нагрішу за цілий тиждень, зате ж одмолюсь, як прийде свята неділенька! (І. Нечуй-Левицький);
// від кого – чого. Молитвами відганяти від себе зло.
Під тином п'яненька жінка тремтіла, одхрещуючись та одмолюючись від лихої напасті (Панас Мирний).
2. тільки док., перен. Благаючи, відпроситися в когось.
Василь з плачем розказав матері, .. як його намірялись свої вбити, .. як він, одмолившись, утік (Панас Мирний);
Добре відомо, що від Полудниці нічим не відкупишся і не відмолишся – махне серпом по шиї, та й край (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)