відмолюватися
ВІДМО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДМОЛИ́ТИСЯ, олю́ся, о́лишся, док.
1. церк. Молячись, випрошувати прощення за гріхи.
Хоч я й нагрішу за цілий тиждень, зате ж одмолюсь, як прийде свята неділенька! (Н.-Лев., II, 1956, 10);
// від кого — чого. Молитвами відганяти від себе зло.
Під тином п’яненька жінка тремтіла, одхрещуючись та одмолюючись від лихої напасті (Мирний, IV, 1955, 60).
2. тільки док., перен. Благаючи, відпроситися в когось.
Василь з плачем розказав матері,.. як його намірялись свої вбити, .. як він, одмолившись, утік (Мирний, IV, 1955, 114).
Словник української мови (СУМ-11)