відновлення
ВІДНО́ВЛЕННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. віднови́ти і віднови́тися.
У Печерській лаврі є барельєф із написом про її відновлення на старому місці князем Семеном Олельковичем (із журн.);
Праці українського академіка Філатова про відновлення зору використовуються в усьому світі (з газ.);
Обставини не сприяли відновленню перерваного листування (Леся Українка);
Хімічні реакції, внаслідок яких відбирається кисень від якої-небудь речовини, належать до реакцій відновлення (з навч. літ.).
2. хім. Процес приєднання електронів атомом речовини, при якому ступінь окиснення її елементів знижується.
При відновленні атоми та іони приєднують електрони (з наук. літ.);
При окисненні речовин ступінь окиснення елементів зростає, при відновленні – знижується (з наук. літ.);
Хімічні реакції, внаслідок яких відбирається кисень від якої-небудь речовини, належать до реакцій відновлення (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)