відпалювати

ВІДПА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВІДПАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., що, техн.

Здійснювати термічне оброблення матеріалів (металів, скла і т. ін.), яке полягає в нагріванні до певної температури, витримуванні й повільному охолодженні.

Завод покрівельного заліза погодився відпалювати деталі компресора (з газ.);

Сталеві заготовки-смуги перед волочінням рекомендується відпалити (з навч. літ.).

ВІДПА́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ВІДПАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., що, гірн.

Робити отвір, щілину і т. ін. у пласті вугілля, руди за допомогою вибуху.

Раптом в обличчя вдарила свіжа повітряна хвиля, а за нею десь далеко пролунали вибухи. Це почали відпалювати бурки (О. Гуреїв).

Значення в інших словниках

1. відпалювати — відпа́лювати 1 дієслово недоконаного виду обробляти нагріванням відпа́лювати 2 дієслово недоконаного виду обробляти пласти руди вибухом  Орфографічний словник української мови
2. відпалювати — I -юю, -юєш, недок., відпалити, -алю, -алиш, док., перех., тех. Обробляти метали, їх сплави, деталі тощо (напр., скло) нагріванням і повільним охолодженням для надання їм потрібних властивостей. II -юю, -юєш, недок., відпалити, -алю, -алиш, док., перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпалювати — ВІДПА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВІДПАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док; перех., техн. Обробляти метали, їх сплави, деталі тощо (напр., скло) нагріванням і повільним охолодженням для надання їм потрібних властивостей.  Словник української мови в 11 томах