відпарювати
ВІДПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДПА́РИТИ, рю, риш, док.
1. що. Пом'якшувати що-небудь, діючи на нього парою.
Тепер одпар лозину та й гни її (Сл. Гр.);
// Діючи парою на щось, відривати, відклеювати.
Відпарити марку від конверта довго не вдавалося (із журн.).
2. що. Відмивати що-небудь, тримаючи в гарячій воді.
– Сорочка, правда, в мене завжди чиста, а от рук, відколи війна, вже не встигаю відпарювати (В. Кучер).
3. що. Прасувати з використанням пари.
Вироби з пуху прасувати не можна, можна тільки відпарювати в делікатному режимі (з навч. літ.);
Блиску в місцях найбільшого витирання тканини можна позбутися, відпаривши її гарячою праскою через вологу лляну ганчірку (з навч. літ.).
4. тільки док., кого, розм. Дуже побити.
А які ж тут права у цiєї бiдарки-рабинi? Приймати од кожного, хто не схоче, – i регiт, i глум, i зневагу, i бiйку навiть, – так, бiйку, бо по закону i в волостi можуть одпарити! (М. Старицький);
На цьому слові він [Вакула] схопив хвойдину, вперіщив його три рази, і бідолашний чорт чкурнув навтьоки, як дядько, що його допіру одпарив засідатель (М. Рильський, пер. з тв. М. Гоголя).
Словник української мови (СУМ-20)