Словник української мови у 20 томах

відплив

ВІДПЛИ́В, у, ч.

1. тільки одн. Дія за знач. відплива́ти і відпливти́ 1, 3.

Потік шумів, мов перемагав одну перепону за другою, а коло лежачої деревини розпінився, неначе хотів її тим до відпливу присилувати (О. Кобилянська);

Гетьман вислухав звіту [звіт] і сказав, що відплив галери бачив з валів (Б. Лепкий);

У кого солодко не защемить У грудях серце, як гудок протяжний Подасть відпливу гасло? (М. Рильський).

2. Періодичні пониження рівня води в акваторіях на Землі, зумовлені гравітаційним притяганням Місяця і Сонця; протилежне приплив.

Ми з бонзою щасливо вискочили, користуючись хвилиною відпливу, так що й ніг не замочили (М. Коцюбинський);

Тільки під час відпливу сполучалися [острівці] з берегом (І. Багмут);

Усім великим акваторіям, включаючи океани, моря і озера, тією чи іншою мірою властиві припливи і відпливи, хоча на озерах вони невеликі (з наук.-попул. літ.).

3. перен. Послаблення якогось процесу, дії, руху, що чергуються з їх піднесенням.

Любов – то широке море, що має свій приплив і відплив, свої вири і підводне каміння (О. Кобилянська);

– В тебе думка має рівний хід, – говорив Сагайда Чернишеві. – А в мене все якось нальотами, з припливами і відпливами (О. Гончар);

// Масовий відхід кого-небудь.

Відплив комунарів через тиждень припинився .. Комуна запрацювала всіма силами (Мирослав Ірчан);

Припливи і відпливи робочої сили лихоманять будови (з газ.);

Відпливи населення з цього району були пов'язані з відносним перенаселенням (з газ.).

△ (1) Відпли́в (відті́к) капіта́лу – переведення коштів країни за кордон для інвестування, позики, закупівлі фінансових активів.

За ситуації, коли пропозиція перевищує попит, ціни на товари падають, прибуток зменшується, відбувається відтік капіталу, виробництво товарів скорочується (з наук. літ.);

Поширення тіньової економічної діяльності сприяє скороченню обсягів інвестицій в економіку держави та відпливу капіталу за кордон (з публіц. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. відплив — відпли́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. відплив — -у, ч. 1》 тільки одн. Дія за знач. відпливати й відпливти 1), 3). 2》 Періодичне (двічі на добу) пониження рівня води в океанах і відкритих морях; прот. приплив. 3》 перен. Послаблення якогось процесу, дії, руху, що чергуються з їх піднесенням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відплив — див. приплив і відплив  Універсальний словник-енциклопедія
  4. відплив — ВІДПЛИ́В (періодичне пониження рівня води в океанах і відкритих морях), ВІДЛИ́В рідше. Тільки під час відпливу сполучалися (острівки) з берегом (І. Багмут); А серце чим не море? Чи ж мало бур у нім? Прилив, одлив і перли На дні його живім (А. Кримський).  Словник синонімів української мови
  5. відплив — Відпли́в, -ву, -вові; -пли́ви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відплив — ВІДПЛИ́В, у, ч. 1. тільки одн. Дія за знач. відплива́ти й відпливти́ 1, 3. Потік шумів, мов перемагав одну перепону за другою, а коло лежачої деревини розпінився, неначе хотів її тим до відпливу присилувати (Коб.  Словник української мови в 11 томах
  7. відплив — Відплив, -ву м. 1) Стокъ. 2) Отливъ (морской). Желех.  Словник української мови Грінченка