відплив

відпли́в

-у, ч.

1》 тільки одн. Дія за знач. відпливати й відпливти 1), 3).

2》 Періодичне (двічі на добу) пониження рівня води в океанах і відкритих морях; прот. приплив.

3》 перен. Послаблення якогось процесу, дії, руху, що чергуються з їх піднесенням.

|| Масовий відхід кого-небудь.

|| Зменшення чого-небудь.

Відплив капіталу — кошти країни, які скеровуються за кордон з метою інвестування, позики чи закупівлі фінансових активів.

Значення в інших словниках

1. відплив — відпли́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відплив — ВІДПЛИ́В, у, ч. 1. тільки одн. Дія за знач. відплива́ти і відпливти́ 1, 3. Потік шумів, мов перемагав одну перепону за другою, а коло лежачої деревини розпінився, неначе хотів її тим до відпливу присилувати (О.  Словник української мови у 20 томах
3. відплив — див. приплив і відплив  Універсальний словник-енциклопедія
4. відплив — ВІДПЛИ́В (періодичне пониження рівня води в океанах і відкритих морях), ВІДЛИ́В рідше. Тільки під час відпливу сполучалися (острівки) з берегом (І. Багмут); А серце чим не море? Чи ж мало бур у нім? Прилив, одлив і перли На дні його живім (А. Кримський).  Словник синонімів української мови
5. відплив — Відпли́в, -ву, -вові; -пли́ви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відплив — ВІДПЛИ́В, у, ч. 1. тільки одн. Дія за знач. відплива́ти й відпливти́ 1, 3. Потік шумів, мов перемагав одну перепону за другою, а коло лежачої деревини розпінився, неначе хотів її тим до відпливу присилувати (Коб.  Словник української мови в 11 томах
7. відплив — Відплив, -ву м. 1) Стокъ. 2) Отливъ (морской). Желех.  Словник української мови Грінченка