відпущениця
ВІДПУ́ЩЕНИЦЯ, і, ж., іст.
Жін. до відпу́щеник.
Навіть після 212 р. за римським цивільним правом заборонялися шлюби осіб сенаторського стану з відпущениками і відпущеницями, аби запобігти зрощенню з місцевим населенням та можливому зловживанню владою (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Коли з жінки раптово знімають ланцюг сімейного насильства, часто відпущениця шукає собі нового господаря (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)