відпущеник
ВІДПУ́ЩЕНИК, а, ч., іст.
Відпущений на волю, звільнений від рабства або кріпацтва.
Увіходить молодий патрицій Кней Люцій, з ним дуже молодий відпущеник – колишній його раб (Леся Українка);
Я втратив пильність і, замість того щоб тримати відпущеників при собі як охоронців, відпустив їх до порту працювати носіями (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)