відроблятися
ВІДРОБЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВІДРОБИ́ТИСЯ, облю́ся, о́бишся; мн. відро́бляться; док.
1. тільки док. Закінчити роботу.
Одробилися у полі (Г. Квітка-Основ'яненко);
Одного дня одробились, ідемо з саду (Марко Вовчок);
Настав той час, коли люди вже одробилися в полі й на городах (В. Кучер).
2. тільки недок. Пас. до відробля́ти 1.
Панщина (там, де вона існувала) відрoблялaся на Київщині не з диму, себто власне селянського двору, a з дворища чи служби – сукупності дворів так званої великої селянської сім'ї, де мешкало разом кілька її пoкoлiнь (з наук. літ.);
// безос.
Не зароблялося, а відроблялося на панських ланах (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)