відробок
ВІДРО́БОК, бку, ч., розм.
Те саме, що відробі́ток.
За гроші не наймає пан поля, а все на відробок (Сл. Гр.);
– Добре то їм говорити, коли ж моє все йде на відробок (Леся Українка);
Легко кинути сумнів у самотню душу селянина, особливо коли він гнеться в куркульському дворі, просячи за відробок худобу чи миску муки (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)