відріг
ВІДРІ́Г, ро́га, ч.
Те саме, що відно́га.
“Я не піду із тим, хто не по серцю”, – Сказала Леся й кинулась з відрога (П. Воронько);
А вже і скелі – серце завмира. Це від Карпат відроги кристалічні тут підійшли напитись до Дніпра (Л. Костенко);
На території України Карпатські гори мають у середньому висоту 600–1500 м і тягнуться паралельними хребтами з відрогами (з наук. літ.);
Між відрогами його [пня] .. схилили вниз голівки [головки] щойно розквітлі підсніжники (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)