відсаджувати
ВІДСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСАДИ́ТИ, аджу́, а́диш, док.
1. кого. Поміщати в якесь місце для утримання окремо від інших (про тварин).
Он неончики до самочок пристають, невдовзі треба буде відсаджувати для нересту (Л. Дереш);
Кролиці збив фанерного маточника, з клітки загальної відсадив туди, скубе пух на собі й вистеляє кубельце, скоро маленькі запищать (Є. Пашковський).
2. що. Відділивши, садити в іншому місці (про рослини).
Проткнули торішнє перепріле листя гострі ножі півників, кущиками полізли з землі Федорині півонії, пробудився, викинув сині бубочки барвінок – єдине зело на Матвієвому подвір'ї од Журавчиного кореня – відсадив з батьківського подвір'я (Ю. Мушкетик).
3. тільки док., що, перен., розм. Сильним ударом пошкодити якийсь орган тіла; відбити.
Відсадив йому печінки (Сл. Гр.).
4. що, гірн. Здійснювати відсаджування (у 2 знач.).
Відсаджують в основному руди металів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)