відставний
ВІДСТАВНИ́Й, а́, е́.
Який перебуває у відставці.
То був вчитель журбанської школи, захожий одставний москаль (І. Нечуй-Левицький);
Під крутим узгір'ям гніздилися чепурні будинки відставних моряків (В. Кучер);
// перен. Від якого відмовився хто-небудь; який залишився у минулому.
Звідси й потяглася низка художніх знахідок: сльози відставного кохання капали, як вода з радіатора, бідне серце стугоніло, як перегрітий мотор... (А. Крижанівський);
Порядкувала [Жульєтта Друе] в домі Гюго, наганяючи самим своїм виглядом смертельну нудьгу на поета, що сприймав її як відставну богиню (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)