відставник
ВІДСТАВНИ́К, а́, ч.
Той, хто перебуває у відставці.
Поруч із Музиченком сидить по-татарському його родич, герой війни, відставник з понівеченою рукою... (О. Гончар);
Пояснення групі солдатів, які прибули на екскурсію до музею, давали два відставники, генерали, безпосередні учасники незабутніх подій (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)