відстояний
ВІДСТО́ЯНИЙ, а, е.
1. рідко. Дієпр. пас. до відстоя́ти¹ 2.
Старий робітник на барикадах колись здобував оце життя, яке сьогодні пішли захищати Богдан та всі їхні хлопці-волонтери. Якою ціною воно буде відстояне? (О. Гончар);
Заходьте в світ, відстояний людьми Від ненажерних зграй, від замахів лукавих! (М. Рильський).
2. у знач. прикм. Який відстоявся (у 2, 3 знач.).
Декантацію, тобто зливання рідини з відстояного осаду, використовують для вилучення розчинних речовин з твердої, подрібненої сировини (з наук. літ.);
* Образно. Тут устав я і Джамбулу відповів: Розуме одстояний і многолітній!.. (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)