відстрочка
ВІДСТРО́ЧКА, и, ж., розм.
Те саме, що відстро́чення.
– Дати йому рік одстрочки: не поправиться – тоді й одібрати [землю] (Панас Мирний);
Досі Іван, як студент, мав по військовій службі відстрочку (П. Колесник);
Банкіри закликають Раду не давати відстрочки за іпотеками безробітним (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)