відстрочити
ВІДСТРО́ЧИТИ див. відстро́чувати¹.
ВІДСТРОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., що.
1. Закінчити строчити.
Відстрочити на машинці листа.
2. Див. відстро́чувати².
Словник української мови (СУМ-20)ВІДСТРО́ЧИТИ див. відстро́чувати¹.
ВІДСТРОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., що.
1. Закінчити строчити.
Відстрочити на машинці листа.
2. Див. відстро́чувати².
Словник української мови (СУМ-20)