відтулина
ВІДТУ́ЛИНА, и, ж.
Отвір у чому-небудь; діра.
Для експерименту взяли іншу лампу, всю вкриту зовні нікелевою листвицею з конденсованою відтулиною для променів, і стали наводити на книжку (М. Івченко);
У самих же камерах була вічна пітьма, бо за вікна тут правили невеликі заґратовані відтулини без рам і шибок, перед якими височіла подзьобана кайлами стіна гори (Б. Антоненко-Давидович);
Через невелику .. відтулину в печеру входив холодний свіжий ранок (Д. Бедзик);
// Щось трохи відчинене; шпарина.
Було задушливо, й вартові відкинули трохи запону халабуди. В ту відтулину було видно шматок зоряного неба (І. Багряний);
* Образно. Прозирнувши на мить у відтулину Мусіньчиної душі, він негайно пустив туди корінь (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)