відтулений
ВІДТУ́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відтули́ти.
Двері одчинені, вікна – одтулені (С. Васильченко);
Малий, ведмедкувато сутулячись, посунув до хижі, лишаючи Ситника з відтуленим од розгубленого здивування ротом (П. Загребельний);
Дим з печі висів під стелею й не виходив надвір, хоч димова дірка над дверима була відтулена (І. Білик);
Йшов [купець], розмахуючи вільно руками, і посвистував крізь відтулену губу веселу пісеньку (Валерій Шевчук);
// відту́лено, безос. пред.
Клапан було відтулено.
Словник української мови (СУМ-20)