відтінь
ВІ́ДТІНЬ, і, ж. і рідко ю, ч., діал.
Відтінок.
Кожний тон і кожний відтінь – се момент один, промінчик (І. Франко);
Дністер .. вилискувався, як мерехтлива, всіма відтінями срібних, синіх та зелених красок перетикана лента (Б. Лепкий);
Аліпій притакнув головою: – Саме ж це й дає ту відтінь блідої, сонцем опаленої цери на тілі. – Й почав швидко, без оправ заповнювати стерті площі (Н. Королева);
Вона звела на мене сині очі, в яких стояла фіолетова відтінь (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)