відхаркуватися
ВІДХА́РКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДХА́РКАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Харкаючи, звільняти горло, легені від чогось зайвого.
Лопата відхаркувався, блював кров'ю, але не хотів пити варива (О. Ульяненко);
– Що це? Злякалась? Хіба страшний? – сказав хрипко Опанас, хотів засміятись, та закашлявся й плюнув, одхаркавшись (Грицько Григоренко).
2. тільки недок. Пас. до відха́ркувати.
При вологому (продуктивному) кашлі відхаркується мокротиння разом із хвороботворними мікроорганізмами, що сприяє очищенню дихальних шляхів, а також забезпечує доступ повітря в легені (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)