відходжувати

ВІДХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док.

1. кого, розм. Виліковувати хворого старанним доглядом.

Відходжували, зціляли Катрусю радянські лікарі (Ю. Мельничук);

Напала його пропасниця. На велику силу одходила його Мотря (Панас Мирний);

Хтось з учнів приніс чубатого селезня, якого ледве одходили (В. Земляк).

2. тільки док., що і без дод. Закінчити ходити; проходи́ти певний час.

Я вже відходив своє (Сл. Гр.);

– Либонь ноги вже не танцюристі? Сто год [років] одходили на цім світі? (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. відходжувати — відхо́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відходжувати — -ую, -уєш, недок., відходити, -оджу, -одиш, док. 1》 перех., розм. Виліковувати хворого старанним доглядом. 2》 тільки док., перех. і неперех. Закінчити ходити; проходити певний час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відходжувати — ВИЛІКО́ВУВАТИ (лікуючи, позбавляти когось хвороби, робити здоровим), ОЗДОРОВЛЯ́ТИ, ОЗДОРО́ВЛЮВАТИ, ЗЦІЛЯ́ТИ рідко, ЗЛІ́ЧУВАТИ рідко, ЦІЛИ́ТИ розм. рідко, ВИХО́ДЖУВАТИ розм., ВІДХО́ДЖУВАТИ розм.; ВИГО́ЮВАТИ (перев. про рану, виразку тощо). — Док.  Словник синонімів української мови
4. відходжувати — ВІДХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док. 1. перех., розм. Виліковувати хворого старанним доглядом. Відходжували, зціляли Катрусю радянські лікарі (Мельн., Коли кров.., 1960, 115); Напала його пропасниця.  Словник української мови в 11 томах