відчалювати
ВІДЧА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЧА́ЛИТИ, лю, лиш, док.
Відходити, відпливати від берега (про судна).
Декотрі човни одчалюють (І. Нечуй-Левицький);
Хвилина, коли судно відчалює, коли воно відривається від берега, завжди по-особливому урочиста (Д. Ткач);
Тут вмиг [умить] байдак заворушився І сам, одчаливши, поплив (І. Котляревський);
Катер прикордонної морської охорони .. відчалив від пристані (О. Донченко);
Великий десантний корабель “Костянтин Ольшанський” готовий відчалити до Лівії (з газ.);
// Відходити, відпливати від берега на якому-небудь судні.
Гребці одчалили од берега, і три човни, повні молодих хлопців, полинули по воді (І. Нечуй-Левицький);
Відчалили ми цього ж вечора, коли сутінки вже утяжували землю й коли спала спека, яка в той день була чимала (Валерій Шевчук);
// перен., розм. Йти, відходити.
[Крим:] Відчалюєте на вокзал? Дозвольте допомогти вам (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)