відчалювати
ВІДЧА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЧА́ЛИТИ, лю, лиш, док. Відходити, відпливати від берега (про судна).
Декотрі човни одчалюють (Н.-Лев., II, 1956, 468);
Хвилина, коли судно відчалює, коли воно відривається від берега, завжди по-особливому урочиста (Ткач, Крута хвиля, 1956, 123);
Тут вмиг [умить] байдак заворушився І сам, одчаливши, поплив (Котл., І, 1952, 264);
Катер прикордонної морської охорони.. відчалив від пристані (Донч., II, 1956, 404);
// Відходити, відпливати від берега на якому-небудь судні.
Гребці одчалили од берега, і три човни, повні молодих хлопців, полинули по воді (Н.-Лев., І, 1956, 434);
*Образно. [Крим:] Відчалюєте на вокзал. Дозвольте допомогти вам (Корн., II, 1955, 256).
Словник української мови (СУМ-11)