відчахнутий

ВІДЧА́ХНУТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відчахну́ти.

Все Верижине обличчя було в шрамах, брова розсічена, одне вухо розірване, друге й зовсім відчахнуте (П. Панч);

Майже десяток років одірваний [Клименко] від родини, як стебло, відчахнуте від кореня, який живив його дитинство... (Іван Ле);

// у знач. прикм. Відламаний, відокремлений від чогось (перев. про гілки рослин).

Звисає одчахнута гілка з зеленим, не зів'ялим листям і соковитими плодами (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. відчахнутий — відча́хнутий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відчахнутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відчахнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчахнутий — ВІДЧА́ХНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відчахну́ти. Все Верижине обличчя було в шрамах, брова розсічена, одне вухо розірване, друге й зовсім відчахнуте (Панч, III, 1956, 7); Майже десяток років одірваний [Клименко] від родини, як стебло...  Словник української мови в 11 томах