відчужування

ВІДЧУ́ЖУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. відчу́жувати.

Суть податків криється насамперед у примусовому відчужуванні державою частини знову утвореної власності (з наук. літ.);

Право відчужування могло бути заборонено рішенням суду в інтересах позивача, наприклад, заборона на нерухоме майно відповідача (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. відчужування — відчу́жування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відчужування — -я, с. Дія за знач. відчужувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови